Контрольна робота з теми «Народні думи»
І варіант
1. Укажіть, кого з кобзарів XIX ст. називали «Гомером у
селянській свиті».
A) Ф. Холодного;
Б) А. Шута;
B) О. Вересая;
Г) Г. Гончаренка;
Д) М. Кравченка.
2. Укажіть, до якого фольклорного жанру належить твір
«Маруся Богуславка».
A) до історичних
пісень;
Б) до
соціально-побутових пісень;
B) до жанру дум;
Г) до козацьких
пісень.
3. Укажіть, до якого твору належить наведений фрагмент.
На Чорному морі не гаразд починає:
Ізо дна моря сильно хвиля вставає,
Судна козацькі-молодецькі на три часті розбиває
A) «Дума про
козака Голоту»;
Б) «Самійло
Кішка»;
B) «Буря на
Чорному морі»;
Г) «Дума про
Марусю Богуславку».
4. Відтворіть структуру сюжету думи «Буря на Чорному
морі».
5. Дайте визначення поняттю тирада
6. Назвіть риси, що є відмінними для історичних пісень і
дум
7. Проаналізуйте думу
Ой у сьвату неділю
То ж не сива зозуля закувала,
Ні дробная пташка в саду щебетала,
Як сестра до брата
З чужої сторони
У далекії городи
Листи писала,
Поклон посилала,
Братіка рідненького,
Голубонька сивенького,
У гості прохала:
— Братіку рідненький,
Голубоньку сивенький,
Прибудь до мене,
Одвідай мене,
Бездолную,
Й безродную,
Й безплеменную
На чужій чужині,
При нещасній моїй хуртовині;
Чи я живу
Чи я проживаю,
Чи я на чужій чужині
Більшеє горювання собі принімаю.
Що я на чужій чужині завдовіла,
З маленькими дітками осиротіла.
Як-то, братіку, тяжко та важко
Бездолній, безплеменній
На чужій чужині
Жити-проживати,
То так-то, братіку, тяжко та важко
Не по силі
Чоловікові
Із сирої землі
Важкий камінь підняти.
— Сестро моя рідненька,
Голубонько сивенька,
Рад би я до тебе
В гості прибувати,
То не знаю, де тебе шукати вже й мати.
Ой що ти живеш
За високими лісами,
За бистрими ріками,
За великими городами.
— Добре, братіку, учини,
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.
Ой як-то, братіку, тяжко та важко
На сьватий день, на Великдень,
Альбо на который празник роковин молебний,
Що люде до церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,
А з церкви йдуть, —
Як мак процьвітає, —
Пола з полою черкаєця,
Брат з сестрою не прощайиця,
А плече с плечем торкає, —
Один одного с празником поздоровляє,
На хліб, на сіль, на бенкет зазиває,
Я ж стою, пребідна сиротина,
Ніхто ж мене й не прнвитає,
Альбо по отцеві, лібо по матері,
Наче воно мене вже й не знає.
Ти ж і сам, брате, добре знаєш,
Як у нашого отца лібо й у матері
Було що пити або їсти,
Тогда ні світ, ні тьма в хату вступали,
Кумами, сватами, рідними братами називали.
Як пришибла худа, нещаслива хуртовина,
Одреклась і вся названая родина.
Тоді нема ні кума, ні побратима,
Нікому в хату вступити,
Добрим здоров’ям навістити,
Ні с ким стати, на здоров’я іспнтати,
Тільки піду я до сьватої церкви,
До божого дому,
Богу помолюся,
На сьватости подивлюся,
То (ой) не раз, не два дробними сльозами обіллюся, —
(о) то ж у мене рідні отець і матуся.
Вийду я з церкви, гляну — вгору високо,
І в землю глибоко,
І в чужу сторону
До родини вже й далеко.
Дай же, боже, миру царському,
Народу християнському
Од сьогодні всім на здравия
І на многая лєта,
Многая лєта!
8. Напишіть твір-мініатюру на тему «Наша дума, наша пісня
не вмре, не загине!».
Контрольна робота з теми «Народні думи»
ІІ варіант
1.
Назвіть прізвище відомого кобзаря XX століття.
A) І. Кравченко-Крюковський;
Б) О. Вересай;
B) Ф. Кушнерик;
Г) А. Шут;
Д) Г. Гончаренко.
2. Укажіть, до якого твору
належить наведений фрагмент.
Там
стояла темниця кам’ная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот
козаків,
Бідних невольників.
A) «Дума про козака Голоту»;
Б) «Самійло Кішка»;
B) «Буря на Чорному морі»;
Г) «Дума про Марусю Богуславку».
3. Визначте правильне
твердження.
A) дума виконується речитативом;
Б) дума – це ліро-епічний твір героїчного
характеру про події минулого та відомих історичних осіб;
B) дума – це невеликий ліричний твір переважно
героїчного змісту;
Г) основною ознакою дум є історична
конкретизація.
4. Визначте складові сюжету
думи про Марусю Богуславку.
5. Дайте визначення поняттю речитатив
6. Назвіть риси, що є спільними
для історичних пісень і дум
7. Проаналізуйте
думу
Козацьке життя
Не один козак сам собі шкоду шкодив,
Що від молодої жінки у військо ходив.
Його жінка кляла-проклинала:
«Бодай тебе, козаче-сіромахо,
Побило в чистому полі
Три недолі:
Перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав;
Друга недоля — щоб ти козаків не догнав;
Третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили
І в курінь не пустили!»
А козак добре дбає,
На жінку не потурає,
Жінці віри не діймає,
Коневі частенько зеленого сіна підкладає,
Жовтого вівса підсипає,
Холодною криничною водою коня напуває,
У поход виступає.
Господь йому дав,
Що під ним добрий кінь не пристав,
Він козаків доганяв;
Що його козаки злюбили,
До себе в курінь пустили
Ще й отаманом настановили.
Тоді козак у війську пробуває,
Свою новину козакам оповідає:
«Слухайте, панове-молодці.
Як то жіноцька клятьба дурно йде,
Так як мимо сухе дерево вітер гуде;
Жіноцькі сльози — дурні, як вода тече».
Жінка в корчмі пила та гуляла
Та домівки не знала,
Мов її хата к нечистій матері пусткою завоняла.
Скоро стала козака з походу сподіватись,
Стала до домівки приходжати,
Стала в печі розтопляти,
Стала той борщ кислий,
Оскомистий, чортзнаколишній
Із-під лави виставляти,
Стала до печі приставляти,
Оттим борщем хотіла козака привітати.
Скоро став козак з походу прибувати,
Став до нових воріт, до ламаних, доїжджати;
Він з коня не вставає,
Келепом нові-ламані ворота відчиняє,
Козацьким голосом гукає.
Скоро стала козачка козацький голос зачувати,
То вона не стала против нього дверми виходжати,
Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати.
Тогді козак добре дбає,
Хорошенько її келепом по плечах привітає,
Карбачем по спині затинає.
Тогді козачка у хату вбігала,
Буцім нехотя той борщ поліном штиркнула,
Ну його к нечистій матері!
У піч обертала,
Новий борщ унов варити зачинала;
До скрині тягла,
Не простого — лляного полотна тридцять локтів узяла;
До шинкарки тягла,
Три кварти не простої горілки — оковити узяла,
З медом та з перцем розогрівала,
Оттим козака частувала та вітала.
Отто вийшла козачка на другий день за ворота,
Аж сидить жінок превеликая рота, —
А сказано — жінки, як сороки:
Одна на одну зглядали
Та й козачку осуджали,
Та й козачці не казали.
Одна-таки старушка не втерпіла
І козачці сказала:
«Гей, козачко, козачко!
Десь твій козак нерано з походу прибував,
Що попід очима добрі гостинці подавав».
То козачка добре дбала,
По-свойому козака покривала:
«Чи ви ж то, жіночки-голубочки, не знаєте,
Що мій козак нерано з походу прибував,
Заставив мене в печі потопити,
Вечеряти варити,
А я пішла по дрова,
Та не втрапила по дрова,
А втрапила по лучину,
Попідбивала собі очі на ключину.
Роблю ж я таки те ремество-синило,
Так воно мені добре взнаки далося:
Як я його мішала, так воно мені за очі взялося».
А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає,
Корчму сохваляє:
«Гей, корчмо, корчмо-княгине!
Чом-то в тобі козацького добра багато гине?
І сама єси неошатно ходиш,
І нас, козаків-летяг,
Під случай без свиток водиш!»
Знати, знати козацьку хату,
Скрізь десяту:
Вона соломою не покрита,
Приспою не осипана,
Коло двора нечиста-ма й кола,
На дровітні дров ні поліна,
Сидить в ній козацька жінка — околіла.
Знати, знати козацьку жінку,
Що всю зиму боса ходить,
Горшком воду носить,
Полоником діти напуває!
8. Напишіть
твір-мініатюру на тему «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!».
