Іменник
Не любить змій-чаклун людей,
бо вони все знають,
І предмети всі навколо
якось називають.
Вирішив всі знання в нас відібрати:
«Лише я один на світі буду усе знати».
Люди вранці розплющили очі
І зрозуміли, що хтось їм наврочив.
Ніхто в своїх кімнатах
не міг нічого упізнати,
Виглядають у вікно —
незнайоме все воно.
Що це дзвеніло і нас розбудило?
Від нього лиш чути — тік-так і тік-так,
Ой, що це, а хто це — не взнають ніяк.
Захотілось їсти — на що ж його сісти?
Хочеш повір мені, хочеш не вір —
Не може ніхто навіть вийти надвір.
Потрапили всі в якесь дивне кільце,
Ой, що це? Ой, хто це? І це, і оце?
Що це росте під вікном на дворі?
Хто це літає високо вгорі?
Не можуть навколо нічого впізнати,
Хочеться людям плакать, кричати.
Хто це і що це — великий секрет,
Загубив свою назву кожен предмет.
Дружно давайте ти, він і я
Вернемо предмету назву й ім’я.
На виручку прийде до тебе й до мене
Наш давній знайомий,
кмітливий — Іменник.
Відкриє відразу тобі і мені
Нам дуже потрібні слова чарівні:
Книжка, дошка, кабінет,
Печиво, повидло, мед —
Кожен з них — це є предмет.
Іменник вірних друзів має,
На питання Хто? Що? відповідає,
Власні і загальні назви означає.
А ще істоти, неістоти може називати,
Рід, відміну, групу мати.
Змінюватись також може,
Бо має відмінків-братів,
А однина і множина
для Іменника — сестра.
Ось такий Іменник наш маленький,
Мови синочок рідненький.
